Виражені дифузні зміни підшлункової залози. Дифузні зміни підшлункової залози: підозрілі симптоми або прийнятний фізіологічний стан. Дифузні зміни підшлункової залози при ліпоматозі та фіброзі підшлункової ж

МКБ-10 класифікує дифузні зміни підшлункової залози, як симптом, що супроводжує патологічні процеси, що спостерігаються у діяльності або у захворюваннях цього органу. Це взаємопроникнення хворих та здорових клітин, що сталося під впливом ендогенних чи екзогенних факторів. Виявляється це явище для дослідження підшлункової на УЗД.

Дифузні зміни підшлункової залози, що виражаються у зміні природної будови органу – це процес, при якому хворі клітини поєднуються зі здоровими під впливом певних негативних факторів. Процес запускається захворюваннями органу та є його симптомом. Ознаки мають загальний характер, і диференціюються, залежно від стадії розвитку патології, та її патогенних факторів. Загальні і поширені прикмети змін, що настали, виявляються у вигляді розмитих ознак, які спочатку можуть викликати у лікаря підозру на захворювання будь-якого травного органу. Швидка стомлюваність, розлади травлення, диспепсичні явища та порушення нормального процесу випорожнення кишечника нічого не скажуть навіть гастроентерологу без додаткових досліджень.

Негативний процес, що спровокував дифузні зміни паренхіми (розділеної на часточки сполучним епітелієм специфічної тканини ПЗ), проявляється складною симптоматикою, яка змушує лікаря спрямовувати пацієнта на дослідження життєво важливого органу. Особливості паренхімальної тканини, та її специфіка полягає у виконанні функціонального призначення: виділення гормонів та ферментів, насущно необхідних людському організму. Трансформації, що відбуваються в паренхімальних клітинах, можуть стартувати під впливом варіабельних факторів, закладених у обмінних процесах або зовнішніх впливах на залозу. Якщо йдеться про вогнищеві зміни, переродження торкнулися лише деяких сегментів, але коли йдеться про дифузні – торкнуться всього органу, і патологічна видозміна торкнулася всієї ендокринної залози.

Заміна клітин у природному стані на сполучні та ліпідні, та поступове взаємопроникнення перероджених та фізіологічних клітин паренхімального ореолу, говорить про те, що в досліджуваному органі почалися патологічні зміни, основна ознака яких – розлади травлення. Наявність негативних змін у ПЗ наочно демонструють:

ехогенність, яку показує дослідження УЗД (ступінь відображення ультразвуку від різних типів тканини), яка тим вища, чим більше видозмінених, щільних клітин;
коефіцієнт поглинання випромінювання, (він вище у злоякісних новоутворень, і може дати уявлення про характер трансформацій, що відбулися);
розмиті контури самого органу, що нечітко відображається на екрані;
крововиливи та скупчення рідини в черевній порожнині;
больові симптоми, що виявляються при швидкому проходженні хворобливого процесу.

Ознаки дифузних змін підшлункової залози, виявлені при УЗД-дослідженні та зазначені у його результатах – це не самостійний діагноз, а лише констатація факту про те, що такий процес є присутнім.

Зміни паренхіми могли наступити з різних причин і внаслідок захворювань самої залози або інших органів травної, гепатобіліарної системи (гепатомегалія, каміння у жовчних протоках), хворого способу життя, вікових деградацій та наявності системного захворювання.

Діагностичні заходи

Основним діагностичним методом, що дозволяє встановити наявність дифузних змін є ультразвукове дослідження. Отримані за допомогою ультразвуку дані – привід для початкових висновків про наявність патологічного процесу. Для підтвердження припущень проводиться низка діагностичних заходів, у яких застосовуються лабораторні та апаратні методи діагностики. До апаратних методів відносять ендоскопію ПЗ, ендоскопію ШКТ, комп'ютерну томографію, ЕРХПГ- ендоскопічну ретроградну холангіопанкреатографію, без якої неможливе повноцінне дослідження гепатобіліарної системи. Для отримання інших об'єктивних даних необхідно проведення аналізу крові, (загального та біохімічного), калу та сечі. Основна мета комплексу діагностичних заходів – визначення кількості в крові ферментів та глюкози, та виставлення основного діагнозу, що призвів до видозмін тканин в органі.

Як вилікувати дифузні зміни підшлункової залози?

Лікування змін у підшлунковій та печінці визначається характером патології, що призвела до прогресування переродження клітин та стадією розвитку основного провокуючого фактора.

Лікарська тактика визначається на підставі проведеної діагностики та отриманих об'єктивних даних, які і є підставою для виставлення достовірного діагнозу. Основними захворюваннями, що викликають видозміни паренхіми, вважаються:

гострий панкреатит;
хронічний панкреатит;
спазмована гладка мускулатура проток залози;
склерозування паренхіми підшлункової;
фіброз підшлункової залози;
ліпоматоз.

Для кожного окремого патологічного процесу є свої принципи терапевтичного ведення та хірургічного усунення негативних ознак.

Гострий панкреатит

Існує цілий комплекс заходів, що дозволяє усунути больовий синдром, запустити природні механізми самовідновлення та зняття функціонального навантаження. Застосовується медикаментозне лікування (коригування гомеостазу, прийом антибіотиків, введення інгібіторів та знеболювальних засобів), дієтотерапія. У певних випадках показано і оперативне втручання, для якого мають бути передумови: наявність конкрементів у жовчних протоках, некротизовані ділянки або абсцеси, аномальне скупчення рідини. Консервативна терапія та стаціонарне лікування дозволяють вивести хворобу на стадію ремісії, але остаточного лікування не настає.

Хронічний панкреатит

Пацієнту наказується сувора дієта, за допомогою прийому лікарських засобів усувається перманений больовий синдром, піднімається рівень ферментів та усувається запальний процес. Відновлення нормального травлення та запуск регенерації уражених тканин залежить від стадії розвитку хронічного панкреатиту.

Спазмована гладка мускулатура проток залози

Для лікування застосовуються помірні спазмолітичні засоби на зразок но-шпи, атропін для зниження рівня відтворення ферментів, кріолікування (прикладання холоду в місці появи болю).

Склерозування паренхіми підшлункової

Основний терапевтичний метод – нормалізація обміну речовин, що проводиться призначенням ферментів, корекцією харчового раціону та запровадження певних компонентів, необхідні відновлення функціональності. Усуваються етіологічні чинники, що спричинили патологію.

Фіброз підшлункової залози

Стимулюється виробництво білків і обмежується вживання вуглеводів, виключаються приводи, що сприяли прогресу фіброзу (алкоголізм, папіллостеноз, блокування жовчних шляхів або міхура конкрементами).

Ліпоматоз

Значна частка лікарських заходів посідає лікування основного захворювання, яким може бути цукровий діабет, гепатит чи хвороби щитовидної залози. Рекомендується відмова від шкідливих звичок, корекція ваги, перехід на правильний раціон харчування та лікування органів травлення.

Дієта при захворюваннях підшлункової залози

До дозволених продуктів відносяться молочні та кисломолочні, нежирні сорти м'яса та риби, овочеві страви, страви з круп. Про алкоголь, кислий, гострий, смажений, копчений, що містить консерванти і стабілізатори просто слід забути. Дієта – єдиний засіб не лише підтримувати організм у нормальному стані, а й спосіб продовжити життя.

Народні засоби

Для полегшення та стабілізації стану застосовуються рецепти із натуральних рослинних компонентів, обмеження харчового раціону, загальнозміцнювальні процедури, специфічні рекомендації з використанням нетрадиційних засобів.

Печінка та підшлункова залоза (ПЗР) – це функціональні паренхіматозні органи абдомінального простору, відповідальні за цілий список функцій організму.

У зв'язку зі своєю високою функціональною завантаженістю, дані органу схильні до різних патологічних процесів: запалення, некрозу, аутолізису, деформації. Серед незапальних, але досить поширених хвороб виступає гепатомегалія та дифузні зміни печінки та підшлункової залози.

Подібний діагноз чують пацієнти після ультразвукового дослідження органом черевної порожнини, але це свідчить про грубої патології.

Причин такій групі патології досить багато. Починаючи від дисфункції загального жовчного тракту та закінчуючи порушенням метаболізму глюкози.

Анатомія та фізіологія печінки та підшлункової залози

Печінка є великим, непарним, паренхіматозним органом, що виконує цілий ряд функцій. Розташована вона у правому відділі черевної порожнини. Прилягає до нижньої стінки діафрагми, 12-пертсной кишці, ПЖЖ, шлунку та правої нирки.

Орган містить праву та ліву частку, з'єднані зв'язкою. Печінка має багату судинну мережу та рясне кровопостачання.

Відомі медицині, життєво важливі функції органу:

Зовнішньосекреторна. У гепатоцитах (активні клітини печінки) синтезується жовч, який відчуває у перетравленні жирів.
Білковосинтетична. Мало кому відомо, але в печінці синтезується ціла низка білків, без яких людський організм не прожив би і дня. До них відносяться альбумін, глобуліни і білки, що беруть участь у системі згортання та протизгортання крові.
Фільтраційна функція відповідає за очищення крові від токсичних продуктів життєдіяльності клітин організму.

При патологічних змінах у структурі печінки виникають порушення цих функцій, що призводить до тяжких станів організму.

Підшлункова залоза також є великим, непарним, паренхіматозним органом, розташованим в абдомінальній порожнині.

Тканину її формують функціонально-активні одиниці – панкреатоцити. Більшість ПЖЖ займає екскреторну ділянку. Тобто синтезуються в ньому гормони, відповідальні за розщеплення білків, вуглеводів. Саме у зовнішньосекреторній частині утворюється «підшлунковий сік».

Ендокринна частина ПЗЖ представлена острівцями Лангерханса. Вони синтезується цілий ряд гормонів, відповідальних метаболічний баланс крові. Насамперед це – інсулін та глюкагон, які регулюють метаболізм глюкози.

При патологічних змінах органу виникають травні та ендокринні недуги.

Етіологія розвитку хвороби

Рівень цукру

Так як печінка і ПЗЖ мають широкий спектр функцій, то і причинами виникнення хвороб виступають безліч факторів.

Збільшення печінки та підшлункової залози є типовим проявом впливу зовнішніх і деяких внутрішніх несприятливих факторів на роботу органів.

Найбільш поширені причини патологічного ураження органів:

вплив токсинів, що потрапляють ззовні або синтезуються всередині, таких факторів відносяться: алкоголізм, куріння, вживання ін'єкційних наркотиків, передозування лікарських засобів з гепатотоксичним ефектом, неякісне лікування цукрового діабету та інших метаболічних порушень;
інфекційні нозології, у яких задіяна безпосередньо паренхіма органу – типова ознака вірусних гепатитів, крім того до гепатомегалії наводить вірусний мононуклеоз, який викликається вірусом Епштайна-Барр або цитомегаловірусом, малярія, лептоспіроз, псевдотуберкульоз та інші;
порушення, пов'язані з обміном речовин: системний амілоїдоз, хвороба Вільсона-Коновалова, хвороба Гоше, синдром Картагенера;
захворювання серця та судин - гострий коронарний синдром, підвищення тиску в малому колі кровообігу, аневризми, васкуліти, варикозне розширення вен;
онкологічні та гематологічні захворювання – гострий та хронічний лейкоз, лімфогранулематоз, лімфоми, гепатокарцинома, рак ПЗШ, рак нирок;
інші патології - ліпоматоз печінки, ожиріння печінки, амілоїдна дистрофія, передциротичний стан, метастази інших пухлин до печінки, панкреатит.

Для перерахованих патологій найхарактерніша гепатоспленомегалія, тобто збільшення як печінки, а й селезінки.

Характерна симптоматика хвороби

Симптоматика, характерна для гепатомегалії та дифузних змін багата своїм достатком.

Проводити диференціальну діагностику важко навіть лікареві з великим стажем.

Найчастіше пацієнти, приходячи до лікаря, з такою патологією висувають абсолютно неспецифічні скарги.

Такими скаргами є:

Здуття живота. Часто, через великі розміри печінки черевна стінка випинається. Це створює враження великого, роздутого газами живота. Але лікар, вже за допомогою пальпації та перкусії може визначити, що за такий розмір живота відповідальний ріст якогось паренхіматозного органу.
Дискомфорт чи неприємні відчуття праворуч, під ребром. Такі відчуття, пов'язані з розтягненням капсули органу, яка багата на нервові закінчення, крім того, такі відчуття можуть бути викликані через здавлення протоки жовчного міхура.
Біль, знову ж таки, є наслідком сильного розтягування фіброзної капсули органу. Біль – це прогностично несприятливий фактор, що говорить про занедбаність процесу.
Часті відрижки та метеоризм – це прояв диспепсичного синдрому, який розвивається через недостатність ферментів.
Нудота і блювота, можливо, як центрального, і периферичного генезу. Центральний тип може бути проявом впливу печінкових ферментів та пігменту на головний мозок. Такий тип блювоти та нудоти характеризується рясним, неприборканим темпом. Периферичний варіант пов'язаний з місцевими порушеннями травлення, як правило, це помірний напад блювоти та нудоти.
Розлад стільця. Фізіологічні випорожнення у пацієнта з гепатомегалією можуть бути найрізноманітнішими. Включаючи діарею, запор, зміни кольору, консистенції.
Специфічні печінковий запах із рота пов'язані з порушенням утилізації токсинів.

З іншого боку, порушується загальний стан пацієнта. Хворих переслідує сонливість, постійне почуття перевтоми, порушення пам'яті та уваги.

Специфічні синдроми гепатомегалії

Є ознаки, які є виключно специфічними для патології печінки.

Іктеричний відтінок шкіри та видимих слизових оболонок. Іншими словами, жовтушний відтінок. Цей симптом пов'язаний із високим вмістом пігменту білірубіну в крові. Дифузний жовтушний відтінок може говорити про енцефалопатію, що наближається.

Синдром холестазу, який клінічно проявляється сильним свербінням шкіри без появи специфічних елементів висипу. Сидром загальної інтоксикації у разі виражається лихоманкою, змінами лабораторних показників, порушенням загального стану.

Геморагічний синдром виникає, коли відбувається зміна білкового складу згортання. Синдром порушення обміну речовин. Синдром цитолізу, що важко визначити клінічно, але добре виявляється за допомогою лабораторних методів дослідження. Синдром мезенхімального запалення також важко встановити без лабораторних досліджень.

Усі зазначені синдроми мають бути підтверджені лабораторно та інструментально.

Методи діагностики захворювання

Ця недуга може розвиватися у хворого жоден рік, але за найменшої підозри слід провести повний перелік досліджень.

Для правильного діагностування використовуються різні інструментальні та лабораторні методи обстеження.

Тільки після отримання результатів досліджень можна правильно поставити діагноз.

Наступні інструментальні та лабораторні дослідження є обов'язковими:

УЗД є діагностично цінним методом дослідження, за його допомогою можна оцінити структуру, розміри органу, виявити новоутворення, а також оцінити кровообіг;
комп'ютерна та магнітно-резонансна томографія допомагає для точної діагностики та верифікації діагнозу, дозволяє виявити найменші метастази при онкологічному процесі;
рентгенограма органів черевної порожнини та грудної порожнини, даний вид діагностики є стандартом через свою інформативність та доступність;
загальний аналіз крові дозволить звернути увагу на зміни клітинного складу крові, зокрема слід оцінити кількість тромбоцитів;
біохімічний аналіз крові є «золотим» стандартом діагностики патології печінки та підшлункової залози, за допомогою нього можна оцінити рівень білірубіну, лужної фосфатази, загального білка, печінкових ферментів (АЛТ, АСТ), сечовини, глюкози, кожен з цих показників дозволяє доктору віддиференціювати одну одиницю від іншої;
серологічні дослідження на віруси гепатиту та інші гепатотропні віруси;
тест на фіброз та активність некротичного процесу;
коагулограма.

Крім цього проводиться взяття матеріалу для біопсії печінки - найбільш інформативного, але досить інвазивний метод діагностики. Під УЗ-контролем у пацієнта береться ділянка тканини органу та відправляється до патологоанатомічної лабораторії для дослідження.

Захворювання підшлункової залози та методи лікування

Оскільки печінка і підшлункова залоза разом пов'язані у своїй роботі, патологія одного органу може призвести до хвороб другого органу.

Найчастіше до гепатомегалії веде гострий панкреатит.

Це з високою аутолітичної активністю чи розвитком важкої форми цукрового діабету обох типів.

Найпоширеніші патологи, що ведуть до:

Інфекційний процес.
Спадкові хвороби, серед яких муковісцидоз.
Хронічні хвороби

Додатково може розвиватись жирове переродження тканини. Ведення пацієнтів з гепатомегалією та дифузними змінами процес трудомісткий і потребує точного встановлення клінічного діагнозу. Від етіології процесу залежить алгоритм лікування. Лікування має бути патогенетично та етіологічно обґрунтованим.

В першу чергу встановлюється дієта при гепатомегалії печінки та підшлункової залози. Вона передбачає особливий характер харчування хворих з повним винятком, що провокують загострення та погіршення продуктів. Дієтичний стіл встановлюється лікарем пацієнта. Медик враховує особливості пацієнта, та визначає, які у конкретному випадку.

Залежно від етіології процесу призначають спеціальні заходи:

при вірусній патології призначається адекватна противірусна терапія сучасними препаратами;
у разі літіазу (каменів) жовчного міхура вдаються або до консервативного лікування, або видалення;
якщо генез хвороби пов'язаний із патологією серцево-судинної системи спочатку коригують її функції, далі вирішують питання з подальшою терапією.

Тобто, завжди звертають увагу на генез хвороби. Дуже важливо вчасно діагностувати та розпочати своєчасно проводити лікування, це значно збільшить шанси на виживання та підвищить можливість на якісне життя.

Що являють собою дифузні зміни підшлункової залози показано у відео в цій статті.

Щоб переконатися у наявності запальних та патологічних процесів, потрібно пройти ультразвукове обстеження. На УЗІ інформативно та чітко визначають розміри, чи збільшена заліза, чи є зміна тканинного шару органу (якщо він неоднорідний), наявність пухлин та новоутворень. Уточнюйте з лікарем симптоматичну картинку, якщо на тлі загального нездужання фігурують зміни підшлункової залози, отже, запальний процес досі протікає. Хворий відчуває дискомфорт у очеревині та нудоту після вживання їжі. Навіть після тривалого лікування гострого панкреатиту, пацієнт назавжди залишається вразливим до алкоголю та жирної їжі.

Якщо ж ви до цього не страждали на цей синдром, то варто уважно поставитися до цієї замітки. Здайте кров на біохімічну приналежність, а також сходіть на УЗД, щоб унеможливити онкологічні утворення.

Не завжди панкреатит та зміни підшлункової залози взаємопов'язані, тому що людина може правильно харчуватися, вести здоровий спосіб життя. Тяжка реабілітація після операції, травми очеревини та запальні процеси в сусідніх органах шлунково-кишкового тракту можуть спричинити дифузні зміни структури. У такому разі фахівці розглядають, наскільки сильно деформувалися стінки залози та в якому обсязі. При невеликих ділянках сполучений епітелій видаляють і припікають. Якщо ж залізиста тканина вся стала сполучною, то, крім місцевої підтримки, медикаментами вже нічим не допоможеш. Помірні зміни реабілітуються за допомогою комплексного лікування, використовуючи біологічно активні добавки з потрібними ферментами. Ці компоненти видобувають із підшлункової залози спеціально розведених тварин, щоб компенсувати флавоноїди та фосфоліпіди у ферментному секреті.

Оскільки адаптація після хронічного панкреатиту чітко показує загальну картину діагнозу на фоні лікування, подальші біохімічні аналізи крові та дослідження показують, чи зміни підшлункової залози залишилися, наскільки ефективно вдалося позбутися недуги. Хворому прописують строгу дієту, яка має такі підпункти:

повна відмова від спиртних напоїв, курильних сумішей та тютюну;
виключити все смажене, жирне, копчене;
не вживати в їжу борошняні та кондитерські вироби;
уникайте газованих солодких напоїв, особливо з барвниками;
не можна пити виноградний сік, каву.

При панкреатиті існує дієта, суть у тому, щоб продукти були у вареному вигляді або на пару. Наприклад, запечена риба нежирного сорту з відвареною кашею Артек – один із підпунктів меню гастроентерології.

Збитки від помірних змін у підшлунковій залозі зовсім незначні, якщо у пацієнта немає супутніх запалень, ускладнень органів шлунково-кишкового тракту, або близько розташованих у очеревині.

Неоднорідні запалення та фібрози

У деяких випадках патології зустрічаються гострі зміни підшлункової залози, коли людина живе і не знає, що вона мало виділяється ферментного секрету. Від цього вже в занедбаних стадіях починається симптоматична картина, на тлі якої часта дефекація і пронос, чергуються із запорами та метеоризмом. Потрібно чітко зрозуміти, що будь-які зміни – це ще не 100% діагноз чи висновок. Це лише наслідок ультразвукової перевірки, де виявляють стан та будову залози, її відхилення від норми та патологічні особливості. Важливо пройти повний комплекс обстеження, щоб переконатись у відсутності хронічного панкреатиту. Коли діти скаржаться на біль у лівому боці під ребрами, відведіть малюка до гастроентеролога на огляд. Зміна підшлункової залози у дитини може протікати хронічним шляхом через відсутність правильного та поживного раціону.

Тканини підшлункової залози влаштовані таким чином, що стінки мають не сполучний тип, а тип паренхіматозного. Ось чому спеціалісти так радять правильно харчуватися. Адже шкідливі речовини буквально обпалюють слизову оболонку та флору всередині підшлункової залози, викликаючи запалення та фібрози. Неоднорідність структури під час дослідження видає певні порушення всередині органу, що потребує подальших дій. Фіброзні утворення - яскравіша стадія відхилень, поява спайок і рубців, нерівності тканини. Ущільнення запалюють навколо себе все, від чого і з'являються гострі напади болю, що оперізують навколо очеревини. Якщо ви останнім часом відчуваєте подібні симптоми, саме час відвідати спеціаліста:

знижений апетит, дискомфорт після їди;
часті напади нудоти, різкий біль у животі після вживання їжі;
проблеми зі стільцем та дефекацією (закрепи, проноси);
надмірний метеоризм;
апатія, втома, нездужання, слабкість.

Зміни підшлункової залози не можна ігнорувати, адже гострий перебіг запалення може призвести до гострого та хронічного панкреатиту.

Постійне відчуття тяжкості та здуття після їди вказує на те, що отримала ваша підшлункова залоза зміни внаслідок порушення секреторного фону. Зруйновані альфа- та бета-клітини не справляються зі звичним для людини раціоном. Рівень інсуліну нерівномірно змінюється, нестача мікроелементів - все це призводить до загального нездужання організму, нестачі ферментів. Зміни паренхіми підшлункової залози виникають не тільки у любителів випити або курців. Любителі смачно та жирно поїсти найчастіше страждають від панкреатиту, а також ожиріння. Хвороби жовчного міхура та печінки можуть викликати у абсолютно здорової людини запалення підшлункової, що саме по собі небезпечне тотальним зараженням очеревини.

Часто вранці відчуваєте нудоту? Якщо з нею одночасно болить підшлункова залоза, зміни паренхіми здебільшого необоротні. Така симптоматика яскраво сигналізує про наявність запального процесу, виявлення причини якого слід додатково обстежуватися.

Зміна структури підшлункової залози - це ще маленьке уявлення про запальний процес. Розгорнуті аналізи на біохімічні компоненти, а також ШОЕ, цукор та холестерин допоможуть чіткіше скласти комплексне лікування.

Лікування та профілактика запаленої паренхіми

Паренхіма підшлункової залози – залізиста тканина.

Перш ніж приступити до лікування, потрібна чітка постановка діагнозу, а поки що він відсутній, можна обмежитися звичайними вітамінами. Є такий продукт як топінамбур, з першого погляду, нічого особливого, «солодка картопля», проте, активні біохімічні сполуки цього коренеплоду мають лікувальні властивості та позитивно впливають на зміну підшлункової залози у дитини. Для дорослого біологи використовують такі активні добавки, тільки на основі тваринного походження.

Коли з'являються зміни в підшлунковій залозі, лікування має призначатися лише тоді, коли фахівець матиме повну картину захворювання, а поки це просто сигнали про запалення органу ШКТ.

При ультразвуковому обстеженні органів черевної порожнини в лікарському висновку можна прочитати такий запис: УЗД – ознаки дифузних змін підшлункової залози. Читайте далі про те, що це таке і яких наслідків може призвести.

Підшлункова залоза: будова та функції

Підшлункова залоза – орган травної системи, що поєднує у собі дві основні функції: ендокринну – синтез гормонів та екзокринну – секрецію ферментів. Вона розташована в лівому підребер'ї і покрита сполучно-тканинною капсулою. Паренхіма залози має слабко виражену дольчасту будову.

Травні ферменти, що синтезуються клітинами органу, виділяються у неактивній формі (проферменти). Це захищає паренхіму залози від аутолізу. Секретований сік, за спеціальним вивідним протоком надходить у порожнину кишечника. Основні компоненти панкреатичного соку:

У клітинах острівців Лангерганса, розташованих у паренхімі органу, синтезуються інсулін і глюкагон, які у кров. Ці гормони регулюють обмін вуглеводів, жирів та білків в організмі. Інсулін виробляється при високій концентрації цукру в крові та активує її надходження у клітини. Глюкагон викидається в кров при низькій концентрації глюкози, стимулюючи її вивільнення з депо.

Дифузні зміни підшлункової залози на УЗД у дорослих – що це таке

Цей термін використовується лікарем ультразвукової діагностики при виявленні відхилень у будові органу, що локалізуються рівномірно по всьому його об'єму. Подібні зміни – не клінічний діагноз, лише прояв патологічних процесів. У більшості випадків вони не мають жодної симптоматики, крім характерних ознак дифузних змін підшлункової залози на УЗД.

За своєю гістологічною будовою дифузні зміни є заміщення функціонально активних клітин органу сполучною тканиною, тобто. у стромі органу утворюються осередки фіброзу. У деяких випадках відбувається жирове переродження та розвивається ліпоматоз – заміщення залізистої тканини адипоцитами (жировими клітинами).

Причини розвитку дифузних змін у підшлунковій залозі

Виникнення вогнищ фіброзу в органі пов'язане із хронічними запальними процесами. Речовини, що виділяються при запаленні, стимулюють розподіл фібробластів, які заміняють паренхіму залози. Можливою причиною розвитку дифузного ураження може бути хронічний панкреатит.

Це захворювання розвивається у таких випадках:

хвороби жовчного міхура (хронічний холецистит, каміння у жовчному міхурі);
гострий панкреатит;
виразкова хвороба 12-палої кишки;
зловживання жирною, гострою їжею, міцними спиртними напоями;
алкоголізм.

Панкреатит у хронічній формі тривалий час протікає безсимптомно. Періодично людину непокоять тупі болі в лівому підребер'ї, які в деяких випадках віддають у спину.

Загострення захворювання провокується похибками у дієті, прийомом алкоголю, сильними стресами. При тривалому перебігу відбувається поступове заміщення здорової паренхіми фіброзною тканиною, що призводить до порушення екзокринної та ендокринної функції органу.

При захворюваннях печінки та жовчного міхура часто спостерігаються вторинні зміни підшлункової залози. Термін «вторинні» означає, що причина виявлених відхилень у захворюванні інших органів.

Механізм їх розвитку пов'язаний з підвищенням тиску у вивідних протоках залози, що призводить до затримки виведення панкреатичного соку, активації протеолітичних ферментів та пошкодження тканини органу. Як наслідок, розвивається гострий панкреатит, що переходить у хронічну форму.

Корисне відео

Які відхилення органу можуть візуалізуватися при проведенні УЗД, можна дізнатися в цьому відео.

Діагностика дифузних змін підшлункової залози

Ультразвукова діагностика виявляє патологію органу навіть за відсутності клінічних симптомів. При гострому панкреатиті виявляється зниження ехогенності органу, нечіткість контурів та збільшення його розмірів, але без виражених структурних змін.

Найбільш яскраво відхилення у будові органу виявляються при хронічному панкреатиті. Паренхіма залози стає гіперехогенною, спостерігаються фіброзні та жирові включення, у деяких випадках виявляються відкладення солей кальцію, як у стромі, так і у вивідних протоках.

Вікові зміни підшлункової залози на УЗД виявляються такими ехоознаками:

При тривалому поточному цукровому діабеті також спостерігаються патології внутрішньої будови залози: зменшення його розмірів, фіброз та вогнища склерозу.

Наслідки та лікування патології

Незважаючи на відсутність скарг та яскравої клінічної симптоматики, патології будови органу призводять до серйозних проблем зі здоров'ям. Наслідок поступового зниження обсягу здорової тканини – розвиток функціональної недостатності. При порушенні екзокринної функції поступово наростають такі симптоми, як:

непереносимість жирної та гострої їжі;
нудота, блювання після їди;
больовий синдром;
гіповітаміноз вітамінів А, Е, К, Д через порушення всмоктування жирів.

Поразка ендокринних клітин органа викликає розвиток інсулінової недостатності та поступового розвитку цукрового діабету. Його основні симптоми: постійна спрага, сухість у роті, збільшення обсягу сечі, що виділяється, свербіж шкіри, хронічні гнійні інфекції шкіри.

Лікування дифузних змін залози спрямоване насамперед на терапію основного захворювання, що спричинило їх розвиток. Як правило, воно включає дотримання призначеної лікарем дієти, застосування ферментних препаратів, що компенсують екзокринну недостатність, використання гіпоглікемічних ліків при цукровому діабеті.

Звичайно ж, почувши якийсь діагноз з вуст спеціаліста, пацієнт намагається дізнатися про свій стан якнайбільше. Це абсолютно нормально, адже розуміння особливостей свого захворювання та методів його корекції – це півкроку до успішного одужання. Так проведення ультразвукового дослідження органів травного тракту з різних скарг часто призводить до виявлення різних патологічних станів, серед яких і помірні дифузні зміни паренхіми підшлункової залози. Лікування змін паренхіми (тобто тканин підшлункової залози), що природно, дуже цікавить тільки дізналися про їхнє існування пацієнтів.

Насамперед потрібно уточнити, що наявність дифузних змін у підшлунковій залозі не потрібно розглядати як захворювання. Цей термін зазвичай використовується при проведенні ультразвукового дослідження, лікар може включити його на закінчення такої процедури, якщо у пацієнта спостерігаються якісь зміни нормальної тканини даного органу. Таким чином, дифузні зміни паренхіми підшлункової залози – це лише окремий симптом, який може сигналізувати про зменшення або збільшення розмірів даного органу, або вказувати на появу в паренхімі ущільнень. Такі зміни можуть викликатися запальними процесами, бути наслідком вікових змін, розвиватися через склеротизування. Але далеко не завжди вони вказують на наявність у пацієнта якихось недуг.

Помірні дифузні зміни тканин підшлункової залози

Такі порушення найчастіше діагностуються на самому початку розвитку недуг травного тракту. Так вони характерні для запальних процесів, які провокують набряклість органу, що спостерігається при формуванні панкреатиту. Як показує практика, зміни помірного типу можуть провокуватися як гострою, так і хронічною формою даного захворювання. Досить часто подібна картина спостерігається і за наявності у пацієнта хвороб дванадцятипалої кишки або жовчного міхура. У цьому випадку виникають порушення при перетравленні білків та жирів, що супроводжується недостатнім синтезом панкреатичних соків і викликає заміну нормальних тканин підшлунковою жировою або сполучною.

Також дифузні помірні зміни можуть пояснюватися фіброзом, тобто збільшенням сполучної тканини, що має нерівномірну структуру.

Для визначення точних причин такої картини лікар призначає додаткові дослідження.

Лікування дифузних змін тканин підшлункової залози

При виявленні дифузних змін у тканинах підшлункової залози, пацієнту зазвичай рекомендують перейти на дієтичне харчування. Насамперед, йому варто відмовитися від споживання алкоголю.

Також таким хворим слід зробити свій раціон харчування низькокалорійним та скласти його на основі рослинної їжі, каш та різних кисломолочних продуктів. Категорична заборона накладається на жирну, гостру, копчену та солону їжу, а також усілякі приправи.

Меню пацієнта має бути помірним і запобігати активному синтезу травних соків, адже він може стати причиною нападів панкреатиту. Їжу краще відварювати або готувати на пару, їсти слід невеликими порціями, але досить часто.

Безпосередня терапія дифузних змін у тканинах підшлункової залози здійснюється в тому випадку, якщо такі порушення мають патологічний характер. Як показує практика, виявлення таких порушень часто говорить про вже перенесені недуги. Тільки лікар може встановити правильний діагноз і підібрати оптимальні методи терапевтичної корекції.

У тому випадку, якщо патологія спровокована панкреатитом гострого або хронічного типу, хворому варто дотримуватися досить суворої дієти, змінити свій спосіб життя. Лікар підбирає спеціальні ліки для корекції больового синдрому, призначає спазмолітики, антиферментні склади та засоби детоксикаційної терапії. Якщо є потреба, хворого госпіталізують та проводять оперативне втручання.

При фіброзі підшлункової залози фахівець може зробити висновок розвитку запального процесу хронічного типу. У тому випадку, якщо хворого не турбують жодних неприємних симптомів, терапія не здійснюється. Також лікування не проводиться і літнім пацієнтам із віковими змінами, знову ж таки за відсутності скарг.

У тому випадку, якщо дифузні зміни тканин підшлункової залози є наслідком цукрового діабету, пацієнту необхідно підтримувати потрібний рівень цукру в крові та дотримуватись спеціальної дієти. Усі препарати підбираються виключно лікарем в індивідуальному порядку.

Наявність запальних уражень дванадцятипалої кишки або жовчного міхура також передбачає дотримання дієти. Крім того, у першому випадку пацієнтам можуть виписувати прийом антибіотиків, препаратів, що пригнічують кислоту, та ліків на основі вісмуту. При корекції запалення жовчного міхура прийнято використовувати спазмолітики, жовчогінні склади, а в деяких випадках протизапальні та антибіотичні препарати.

Як показує практика, в більшості випадків не потрібно лякатися і якось по-особливому лікувати виявлені помірні дифузні зміни підшлункової залози; лікування виявленої патології має виражатися лише обов'язковому дотриманні дієти. Крім неї, пацієнт іноді повинен проводити відповідні обстеження, що дозволяють контролювати загальний стан організму. І все.