Російська фармакопея. Державна фармакопея Російської Федерації XIII видання. Визначення основних груп біологічно активних речовин

(«Державна фармакопея Російської Федерації. XIII видання. Том I»)

Ця загальна фармакопейна стаття встановлює загальні вимоги щодо зберігання фармацевтичних субстанцій, допоміжних речовин та лікарських препаратів та поширюється на всі організації, в яких має місце зберігання лікарських засобів, з урахуванням виду діяльності організації.

Зберігання лікарської рослинної сировини та лікарських рослинних препаратів здійснюється відповідно до ОФС «Зберігання лікарської рослинної сировини та лікарських рослинних препаратів».

Зберігання- Процес зберігання лікарських засобів до моменту їх використання в межах встановленого терміну придатності, що є складовою обігу лікарських засобів.

Загальні вимоги до приміщень для зберігання
лікарських засобів та організації їх зберігання

Зберігання лікарських засобів має здійснюватися у призначених для цього приміщеннях. Влаштування, склад, розміри площ приміщень для зберігання, їх експлуатація та обладнання повинні забезпечувати належні умови зберігання різних груп лікарських засобів.

Комплекс приміщень для зберігання повинен включати:

• приміщення (зону) приймання, призначену для розпакування та прийому упаковок з лікарськими засобами та їх попереднього огляду;
• приміщення (зону) для відбору проб лікарських засобів відповідно до вимог ОФС «Відбір проб»;
• приміщення (зону) для карантинного зберігання лікарських засобів;
• приміщення для лікарських засобів, які потребують особливих умов зберігання;
• приміщення (зону) для зберігання забракованих, повернених, відкликаних та/або лікарських засобів з минулим терміном придатності, Зазначені лікарські засоби та місця їх зберігання повинні бути чітко позначені.

Зона зберігання виділяється у загальному приміщенні для зберігання за відсутності окремого ізольованого приміщення.

Оздоблення приміщень для зберігання лікарських засобів повинно відповідати санітарно-гігієнічним вимогам, внутрішні поверхні стін і стель повинні бути гладкими, що допускають можливість проведення вологого прибирання.

У кожному приміщенні для зберігання необхідно підтримувати кліматичний режим, дотримуючись температури та вологості повітря, встановлених фармакопейною статтею або нормативною документацією на лікарські засоби.

Необхідний повітрообмін у приміщеннях для зберігання створюється за допомогою кондиціонерів, припливно-витяжної вентиляції або іншого обладнання. Природне та штучне освітлення в приміщеннях для зберігання повинно забезпечувати точне та безпечне здійснення всіх операцій, що виконуються в приміщенні. За потреби має бути забезпечений захист лікарських засобів від сонячного випромінювання.

Приміщення для зберігання лікарських засобів повинні бути оснащені необхідною кількістю повірених у встановленому порядку засобів вимірювань (термометрами, гігрометрами, психрометрами та ін.) для контролю та реєстрації температури та вологості, що здійснюються не рідше одного разу на добу.

Засоби вимірювань розміщуються на відстані не менше ніж 3 метри від дверей, вікон та опалювальних приладів у доступному для зчитування показань місці, на висоті 1,5-1,7 метра від підлоги. При цьому їх рекомендується розміщувати в місцях, де є найбільша ймовірність коливань температури та вологості або найчастіше спостерігаються відхилення від потрібних параметрів.

Реєстраційні записи повинні демонструвати встановлені для приміщень режими температури та вологості, а при їх невідповідності коригувальні дії.

Приміщення для зберігання повинні бути обладнані достатньою кількістю шаф, сейфів, стелажів, підтоварників, піддонів. Обладнання має бути в хорошому стані і бути чистим.

Стелажі, шафи та інше обладнання повинні бути встановлені таким чином, щоб забезпечити доступ до лікарських засобів, вільний прохід персоналу та, у разі потреби, доступність вантажно-розвантажувальних робіт, а також доступність обладнання, стін, підлоги приміщення для прибирання.

У приміщеннях для зберігання лікарських засобів слід підтримувати належний санітарний режим. Періодичність та методи прибирання приміщень повинні відповідати вимогам нормативних документів. Використовувані санітарно-дезінфікуючі засоби повинні бути безпечними, ризик забруднення цими засобами лікарських засобів, що знаходяться на зберіганні, може бути виключений.

Повинні бути розроблені спеціальні інструкції зі збирання розлитих або розсипаних лікарських засобів з метою повного усунення та запобігання забрудненню інших лікарських засобів.
При виконанні робіт у приміщеннях для зберігання лікарських засобів працівники повинні носити спеціальний одяг та взуття, дотримуватися правил особистої гігієни.

У приміщеннях для зберігання лікарські засоби розміщують відповідно до умов зберігання, зазначених у фармакопейній статті або нормативної документації на лікарські засоби, з урахуванням їх фізико-хімічних та небезпечних властивостей, фармакологічної та токсикологічної дії, виду лікарської форми лікарського препарату та способу його застосування, агрегатного стану лікарського засобу При використанні комп'ютерних технологій допускається розміщення лікарських засобів за алфавітним принципом, за кодами.

Стелажі, шафи, полиці, призначені для зберігання лікарських засобів, мають бути ідентифіковані. Також необхідно ідентифікувати лікарські засоби, що зберігаються, за допомогою стелажної картки, при використанні комп'ютерних технологій — за допомогою кодів та електронних пристроїв.

При ручному способі розвантажувально-навантажувальних робіт висота укладання лікарських засобів повинна перевищувати 1,5 метра. При використанні механізованих пристроїв під час проведення розвантажувально-навантажувальних робіт лікарські засоби повинні зберігатися у кілька ярусів. При цьому загальна висота розміщення лікарських засобів на стелажах не повинна перевищувати можливості вантажно-розвантажувальних механізмів.

Лікарські засоби у приміщеннях для зберігання повинні розміщуватись у шафах, на стелажах, підтоварниках, піддонах та ін. Не допускається розміщення лікарських засобів на підлозі без піддону.

Піддони можуть розташовуватися на підлозі в один ряд або на стелажах кілька ярусів, залежно від висоти стелажу. Не допускається розміщення піддонів із лікарськими засобами у кілька рядів за висотою без використання стелажів.

При створенні умов зберігання окремо взятого лікарського засобу необхідно керуватися вимогами, зазначеними у фармакопейній статті або нормативної документації на цей лікарський засіб, встановленими виробником (розробником) лікарського засобу на підставі результатів дослідження стабільності відповідно до ОФС «Терміни придатності лікарських засобів».

Зберігання лікарських засобів здійснюється в упаковці (споживчій, груповій), що відповідає вимогам нормативної документації на цей лікарський засіб.

Зберігання лікарських засобів здійснюється за відносної вологості не більше 60%+/-5% залежно від відповідної кліматичної зони (I, II, III, IVA, IVB), якщо спеціальні умови зберігання не зазначені у нормативній документації.

Лікарські засоби слід зберігати так, щоб не допустити їх забруднення, змішування та перехресної контамінації. Необхідно уникати сторонніх запахів у приміщеннях для зберігання.
Повинна бути впроваджена встановлена ​​організація системи обліку лікарських засобів з обмеженим терміном придатності. Якщо на зберіганні знаходяться кілька серій одного найменування лікарського засобу, то для використання насамперед має бути взято лікарський засіб, термін придатності якого закінчується раніше, ніж у інших.

Забраковані лікарські засоби повинні бути ідентифіковані та зберігатися у відповідному приміщенні (зоні) в умовах, що не допускають їхнього несанкціонованого використання.

Особливості зберігання окремих груп лікарських засобів

Лікарські засоби, що мають небезпечні властивості (вогнебезпечні, вибухонебезпечні, радіофармацевтичні, їдкі, корозійні, гази стислі та зріджені та ін.), слід зберігати в спеціально влаштованих приміщеннях, обладнаних додатковими засобами безпеки та охорони.

При зберіганні необхідно забезпечити збереження та заявлену якість лікарських засобів, запобігти можливості прояву лікарськими засобами своїх небезпечних властивостей та створити безпечні умови праці працівників, які здійснюють роботу з такими лікарськими засобами.

При влаштуванні приміщень та організації зберігання небезпечних лікарських засобів необхідно керуватися вимогами федеральних законів та нормативних правових актів Російської Федерації.

Зберігання наркотичних та психотропних лікарських засобів має здійснюватися відповідно до федеральних законів та нормативних правових актів Російської Федерації.

При зберіганні лікарських засобів, що вимагають захисту від впливу факторів зовнішнього середовища (світла, температури, атмосферного складу повітря та ін.), необхідно забезпечити вказаний у фармакопейній статті чи нормативній документації режим зберігання. Відхилення від умов, що регламентуються, допускаються одноразово тільки на короткостроковий період (не більше 24 год.), якщо при цьому спеціальні умови, наприклад, постійне зберігання в холодному місці, не обумовлені окремо.

Лікарські засоби, які під дією світлової енергії можуть змінювати свої властивості (окислятися, відновлюватися, розкладатися, змінювати свій колір тощо), є фото-або світлочутливими; лікарські засоби, стійкі до дії світла, - фотостабільні. Вплив світлової енергії може виявлятися у впливі прямих сонячних променів, розсіяного світла видимої області світлового спектра та випромінювання ультрафіолетової області.

Маркування світлочутливих лікарських засобів, як правило, містить вказівку: «Зберігати у захищеному від світла місці». Лікарські засоби, що вимагають захисту від дії світла, повинні зберігатися у приміщеннях або спеціально обладнаних зонах, які забезпечують захист від природного та штучного освітлення.

Фармацевтичні субстанції, що вимагають захисту від дії світла, слід зберігати або в упаковці зі світлозахисних матеріалів, або у темному приміщенні чи шафах. Якщо як упаковка особливо чутливих до світла фармацевтичних субстанцій використовується скляна скляна для лікарських засобів, необхідно тару обклеїти чорним світлонепроникним папером.

Світлочутливі лікарські препарати повинні бути упаковані у світлозахисну вторинну (споживчу) упаковку та/або зберігатися в захищеному від світла місці.

Лікарські засоби, які при контакті з водою, вологою можуть виділяти гази тощо, є вологочутливими. Маркування вологочутливих лікарських засобів, як правило, містить вказівку: "Зберігати в сухому місці".

При зберіганні таких лікарських засобів необхідно створити умови, щоб відносна вологість повітря не перевищувала 50% за кімнатної температури (за нормальних умов зберігання) або еквівалентного тиску пари при іншій температурі. Виконання вимоги також передбачає зберігання вологочутливого лікарського засобу в повітронепроникній (вологонепроникній) споживчій упаковці, що забезпечує зазначений захист та дотримання умов зберігання при обігу лікарського засобу.

Для підтримки низького вмісту вологи при зберіганні лікарських засобів у встановлених випадках використовують осушуючі речовини за умови виключення їх прямого контакту з лікарським засобом.

Лікарські засоби з гігроскопічними властивостями необхідно зберігати при відносній вологості не більше 50% в упаковці, що являє собою скляну тару для лікарських засобів, герметично закупорену, або в упаковці з додатковим захистомнаприклад, у мішку з поліетиленової плівки, відповідно до вимог фармакопейної статті або нормативної документації.

Деякі групи лікарських засобів змінюють свої властивості під впливом газів атмосферного повітря, таких як кисень або вуглецю діоксид. Для забезпечення захисту лікарських засобів від впливу газів зберігання лікарських засобів рекомендується здійснювати у герметичній упаковці з матеріалів, що не проникають для газів. Упаковка, по можливості, має бути заповнена доверху і закупорена герметично.

Лікарські засоби, що є власне леткі лікарські засоби або лікарські засоби, що містять летючий розчинник; розчини та суміші летких речовин; лікарські засоби, що розкладаються з утворенням летких продуктів, вимагають створення умов зберігання, що захищають їх від випаровування та висихання. Рекомендується зберігати лікарські засоби у прохолодному місці, у герметично закупореній упаковці з непроникних для випаровуваних речовин матеріалів або в первинній та вторинній (споживчій) упаковці відповідно до вимог, зазначених у фармакопейній статті або нормативної документації.

Лікарські засоби, що являють собою фармацевтичні субстанції, що містять кристалізаційну воду (кристаллогідрати), виявляють властивості гігроскопічних речовин. Зберігання кристалогідратів рекомендується здійснювати у герметично закупореній упаковці відповідно до вимог, зазначених у фармакопейній статті або нормативній документації. Як правило, кристалогідрати зберігають при температурі від 8 до 15 ° С і відносній вологості повітря не більше 60%.

Лікарські засоби, що змінюють свої властивості під дією температури довкілляє термочутливими. Лікарські засоби можуть змінювати свої властивості під впливом кімнатної та вищої температури (термолабільні лікарські засоби) або під впливом зниженої температури, у тому числі при заморожуванні.

При зберіганні термочутливих лікарських засобів необхідно забезпечити температурний режим, регламентований вимогами фармакопейної статті або нормативної документації, зазначений на первинній та/або вторинній (споживчій) упаковці лікарського засобу.

Термолабільні лікарські засоби слід зберігати у спеціально обладнаних приміщеннях (холодильних камерах) або у приміщеннях для зберігання, оснащених достатньою кількістю холодильних шаф, холодильників. Для зберігання термолабільних лікарських засобів слід використовувати фармацевтичні холодильники або холодильники для крові та її препаратів.

Належна якість імунобіологічних лікарських засобів, безпека та ефективність їх застосування забезпечується системою «холодового ланцюга», яка має виконуватись на всіх чотирьох її рівнях.

Постанова Головного державного санітарного лікаря РФ №15 від 10.04.2002 "Про введення в дію санітарно-епідеміологічних правил СП 3.3.2.1120-02"

У холодильниках (камерах, шафах) повинна бути встановлена ​​температура, що відповідає температурному режиму зберігання лікарських засобів, що знаходяться в них. Зберігання імунобіологічних лікарських препаратів має здійснюватися за температури не вище 8 °С. До кожної упаковки імунобіологічного лікарського препарату у холодильнику має бути забезпечений доступ охолодженого повітря. Не допускається сумісне зберігання в холодильнику імунобіологічних лікарських засобів з іншими лікарськими засобами.

Для моніторингу температурного режиму зберігання термолабільних лікарських засобів усі холодильники (камери, шафи) мають бути забезпечені термометрами. Безперервний контроль температурного режиму здійснюють за допомогою термографів та термореєстраторів, показання яких реєструють не рідше двох разів на добу.

Температурний режим на полицях холодильника різний: температура нижче біля морозильної камери, вище - біля дверної панелі, що відкривається.

Забезпечення холодного місця має на увазі зберігання лікарських засобів у холодильнику при температурі від 2 до 8 °С, не допускаючи заморожування. Зберігання у прохолодному місці має на увазі зберігання лікарських засобів при температурі від 8 до 15 °С. У цьому випадку допускається зберігання лікарських засобів у холодильнику, за винятком лікарських засобів, які при зберіганні в умовах температурного режиму холодильника нижче 8 °С можуть змінити свої фізико-хімічні характеристики, наприклад, настоянки, рідкі екстракти та ін.

Зберігання за кімнатної температури передбачає температурний режим від 15 до 25 °С або, залежно від кліматичних умов, до 30 °С. Зберігання в морозильної камеризабезпечує температурний режим лікарських засобів від -5 до -18 °С. Зберігання за умов глибокого заморожування передбачає температурний режим нижче -18 °С.

Лікарські засоби доцільно розміщувати в зонах та на полицях холодильника, що відповідають їх температурному режиму зберігання. Не допускається зберігання імунобіологічних лікарських засобів на дверній панелі холодильника.

У приміщеннях для зберігання необхідно забезпечити умови зберігання лікарських засобів, що вимагають захисту від впливу зниженої температури, для яких у фармакопейній статті чи нормативній документації встановлено нижню межу температурного режиму зберігання.

Не допускається заморожування лікарських засобів, що мають відповідні вимоги у фармакопейній статті або нормативної документації та зазначені на первинній або вторинній упаковці, у тому числі препарати інсуліну, адсорбовані імунобіологічні препарати та ін.

Не допускається заморожувати лікарські засоби, поміщені в упаковку, здатну руйнуватися при заморожуванні, наприклад, лікарські препарати в ампулах, скляних флаконах та ін.

Використання у фармакопеї визначення, що характеризують температурні режими зберігання лікарських засобів, наведено у таблиці.

Необхідно забезпечити дотримання умов зберігання лікарських засобів та збереження їх цілісності під час транспортування.

Для лікарських засобів, особливо чутливих до зміни температурного режиму (вакцини, сироватки та інші імунобіологічні лікарські препарати, лікарські препарати інсуліну та ін.), при транспортуванні повинен дотримуватися температурний режим, що регламентується фармакопейною статтею або нормативною документацією.

Визначення, що характеризують режими зберігання лікарських засобів

Особливістю сучасного етапу стандартизації лікарських засобів є необхідність гармонізації вимог до якості лікарських засобів та методів їх випробувань, що пред'являються фармакопеєю Росії та провідними зарубіжними фармакопеями.
XII видання Державної фармакопеї Російської Федерації включатиме п'ять частин.
У першій частині описані загальні положення, методи аналізу, вимоги до фармацевтичних субстанцій, та фармакопейні статті на субстанції.

Державна фармакопея (ДФ) є збіркою основних стандартів, що застосовуються у фармакопейному аналізі та виробництві лікарських засобів. Державна фармакопея має законодавчий характер. Основу Державної фармакопеї складають загальні фармакопейні статті (ОФС) та фармакопейні статті (ФС). ОФС описує прийняті у фармакопейному аналізі загальні положення, методи аналізу або включає перелік нормованих показників і методів випробувань певної лікарської форми. ФС визначає рівень вимог до конкретних лікарських засобів.

ЗМІСТ
I. РЕДАКЦІЙНА РАДА РОЗДРАВНАГЛЯДУ З ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ НАД ДЕРЖАВНОЮ ФАРМАКОПЕЄЮ 7
ІІ. ПЕРЕДМОВА 9
ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЇ, УСТАНОВИ РОСІЇ І ФАХІВЦІ, ЩО ПРИНЯЛИ УЧАСТЬ У ПІДГОТОВЦІ 1 ЧАСТИНИ ДЕРЖАВНОЇ ФАРМАКОПЕЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ XII ВИДАННЯ 10
IV. ВСТУП 13
ЗАГАЛЬНІ ФАРМАКОПЕЙНІ СТАТТІ
1. Правила користування фармакопейними статтями (ОФС 42-0031-07) 17
2. Одиниці міжнародної системи (СІ), що використовуються у фармакопеї, та їх відповідність іншим одиницям (ОФС 42-0032-07) 22
МЕТОДИ АНАЛІЗУ 26
3. Обладнання (ОФС42-0033-07) 26
ФІЗИЧНІ ТА ФІЗИКО-ХІМІЧНІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ 29
4. Температура плавлення (ОФС 42-0034-07) 29
5. Температура затвердіння (ОФС 42-0035-07) 34
6. Температурні межі перегонки та точка кипіння (ОФС 42-0036-07) 36
7. Щільність (ОФС 42-0037-07) 38
8. В'язкість (ОФС 42-0038-07) 41
9. Визначення спирту етилового у рідких фармацевтичних препаратах (ОФС 42-0039-07) 49
10. Рефрактометрія (ОФС 42-0040-07) 52
11. Поляриметрія (ОФС 42-0041-07) 54
12. Спектроскопічні методи 56
12.1. Спектрофотометрія в ультрафіолетовій та видимій областях (ОФС 42-0042-07) 56
12.2. Спектрометрія в інфрачервоній області (ОФС 42-0043-07) 62
12.3. Атомно-емісійна та атомно-абсорбційна спектрометрія (ОФС 42-0044-07) 66
12.4. Флуориметрія (ОФС 42-0045-07) 70
12.5. Спектроскопія ядерного магнітного резонансу (ОФС42-0046-07) 73
13. Осмолярність (ОФС 42-0047-07) 78
14. Іоіом&трт (ОФС 42-0048-07) 85
15. Розчинність (ОФС 42-0049-07) 92
16. Ступінь фарбування рідин (ОФС 42-0050-07) 93
17. Прозорість та ступінь каламутності рідин (ОФС 42-0051-07) 98
ХІМІЧНІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ 101
18. Визначення азоту в органічні сполукиметодом К'єльдаля (ОФС 42-0052-0 7) 101
19. Визначення білка (ОФС 42-0053-07) 105
20. Нітритометрія СОФС 42-0054-0 7) 114
ВИПРОБУВАННЯ НА МЕЖНИЙ ЗМІСТ ПРИМІСЕЙ 115
21. Загальна зола (ОФС 42-0055-07) 115
22. Сульфатна зола (ОФС 42-0056-07) 115
23. Залишкові органічні розчинники (ОФС 42-0057-07) 115
24. Випробування на чистоту та допустимі межі домішок 118
24.1. Залізо (ОФС 42-0058-07) 119
24.2. Тяжкі метали (ОФС 42-0059-07) 121
БІОЛОГІЧНІ МЕТОДИ КОНТРОЛЮ 124
25. Аномальна токсичність (ОФС 42-0060-07) 124
26. Пирогенність (ОФС 42-0061-07) 125
27. Бактеріальні ендотоксини (ОФС 42-0062-07) 128
28. Випробування на гістамін ("ОФС 42-0063-07) 136
29. Випробування на депресорні речовини (ОФС 42-0064-07) 140
30. Біологічні методи оцінки активності лікарської рослинної сировини та лікарських препаратів, що містять серцеві глікозиди (ОФС 42-0065-07) 141
31. Стерильність (ОФС 42-0066-0 7) 150
32. Мікробіологічна чистота (ОФС 42-0067-07) 160
33. Визначення антимікробної активності антибіотиків методом дифузії в агар (ОФС 42-0068-0 7) 194
34. Визначення ефективності антимікробних консервантів лікарських засобів (ОФС 42-0069-07) 216
РЕАКТИВИ 220
35. Реактиви. Індикатори (ОФС 42-0070-07) 220
36. Титровані розчини (ОФС 42-0071-07) 425
37. Буферні розчини (ОФС 42-0072-07) 443
38. Радіофармацевтичні препарати (ОФС 42-0073-07) 456
39. Фармацевтичні субстанції (ОФС 42-0074-07) 484
40. Термін придатності лікарських засобів (ОФС 42-0075-07) 488
Фармакопійні статті 493

Безкоштовно завантажити електронну книгу у зручному форматі, дивитися та читати:
Скачати книгу Державна фармакопея Російської Федерації, XII видання, Частина 1, 2007 - fileskachat.com, швидке та безкоштовне скачування.

Завантажити файл №1 - doc
Завантажити файл №2 - djvu
Нижче можна купити цю книгу по кращою ціноюзі знижкою з доставкою по всій Україні.

Лікарські засоби є специфічним продуктом виробництва, якість якого споживач не може самостійно оцінити. Гарантія якості як вироблених у Росії, і ввезених з-за кордону лікарських засобів є одним із основних завдань держави у сфері охорони здоров'я населення. До найважливіших завдань слід віднести не лише насичення власного фармацевтичного ринку цими лікарськими засобами, але вихід на міжнародний фармацевтичний ринок, що може бути досягнуто шляхом забезпечення відповідності вітчизняних лікарських засобів вимогам світових стандартів, - зазначено у вступному слові Міністра Вероніки Скворцової до видання.

Нове видання Державної фармакопеї XIII видання вирішує ці стратегічні завдання.

Перша, видана 1765 року фармакопея, була латинською мовою і призначалася задля забезпечення якості лікарських засобів, що у використанні хірургів військових госпіталів. У наступні роки, десятиліття та століття вітчизняна фармакопея неодноразово перевидавалася, оновлюючись за своїм змістом відповідно до стану та рівня розвитку фармацевтичної галузі та контрольно-дозвільної системи як у нашій країні, так і за кордоном, - повідомив у вступі директор Департаменту державного регулювання обігу лікарських засобів. коштів Арсалан Циндімеїв.

До Державної фармакопеї XIII видання увійшло 229 загальних фармакопейних статей та 179 фармакопейних статей.

Вперше до Державної фармакопеї XIII видання вводиться 99 загальних фармакопейних статей, серед яких 30 – на методи аналізу, 5 – на лікарські форми та 12 – на методи визначення фармацевтико-технологічних показників лікарських форм. Крім того, 2 загальні фармакопейні статті – на лікарську рослинну сировину та 3 – на методи її аналізу, 7 – на групи імунобіологічних лікарських препаратів та 31 – на методи їх випробувань, 3 – на групи лікарських препаратів з крові та плазми крові людини та тварин, 9 – на методи аналізу лікарських препаратів, отриманих з крові та плазми крові людини та тварин.

Основна мета, яку має Державна фармакопея Російської Федерації - нормування якості лікарських засобів, що перебувають у обігу на вітчизняному фармацевтичному ринку, - зазначає директор Центру фармакопеї та міжнародного співробітництва ФДБУ «НЦЕСМП» Олена Саканян.

Своєчасний випуск Державної фармакопеї Російської Федерації, який відповідно до Федерального закону «Про обіг лікарських засобів» повинен здійснюватися з періодичністю, що не перевищує 1 раз на 5 років, буде запорукою до вирішення завдання забезпечення якісної медикаментозної допомоги, що надається населенню нашої країни.

Наказом Міністерства охорони здоров'я Російської Федерації від 29 жовтня 2015 р. № 771 передбачено набуття чинності загальних фармакопейних статей та фармакопейних статей, включених до Державної фармакопеї XIII видання, з 1 січня 2016 року.

Встановлено, що загальні фармакопейні статті та фармакопейні статті, затверджені цим наказом, загальні фармакопейні статті та фармакопейні статті, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я Російської Федерації від 21 листопада 2014 р. № 768 «Про затвердження загальних фармакопей видання.

Встановлено, що:

нормативна документація на зареєстровані лікарські препарати для медичного застосування, а також на лікарські препарати для медичного застосування, заяви про державну реєстрацію яких подано до Міністерства охорони здоров'я Російської Федерації до набуття чинності фармакопейних статей, затверджених цим наказом, підлягає приведенню у відповідність із даними фармакопейними статтями до 1 січня 2018 року;

нормативна документація на зареєстровані лікарські препарати для медичного застосування, а також на лікарські препарати для медичного застосування, заяви про державну реєстрацію яких подані до Міністерства охорони здоров'я Російської Федерації до введення в дію загальних фармакопейних статей, затверджених цим наказом, підлягають приведенню у відповідність із даними загальними фармакопейними статтями до 1 січня 2019 року.

З новою Державною фармакопеєю можна ознайомитись за електронною адресою:

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

Фармакопійна СТАТТЯ

ЖеньшенясправжньогокорінняФС.2.5.0013.15

Panacis ginseng radices Натомість ДФXI, Вип. 2, ст. 66

Зібрані наприкінці серпня – на початку вересня та висушені корені дикорослої та культивованої багаторічної трав'янистої рослини женьшеню сьогодення – Panax ginseng C. A. Mey, сім. аралієвих - Araliaceae.

СПРАВЖНІСТЬ

Зовнішні ознаки. Цілісна сировина.Коріння довжиною до 25 см, товщиною 0,7 – 2,5 см, з 2 – 5 великими розгалуженнями, рідше – без них. Коріння стрижневе, поздовжньо-, рідше спіральнозморшкувате, тендітне, злам рівний. "Тіло" кореня потовщене, майже циліндричне, зверху з ясно вираженими кільцевими потовщеннями. У верхній частині кореня є звужене поперечно-зморшкувате кореневища - "шийка". Кореневище коротке з кількома рубцями від стебел, що опали, нагорі утворює «головку», що являє собою розширений залишок стебла і верхівкову нирку (іноді 2 - 3). Від «шийки» іноді відходять один або кілька придаткових коренів. «Шийка» та «головка» можуть бути відсутніми. Колір коріння з поверхні та на розрізі жовтувато-білий, на свіжому зламі білий. Запах специфічний. Смак водного вилучення солодкий, пекучий, потім пряно-гіркуватий.

Подрібнена сировина.При розгляді подрібненої сировини під лупою (10×) або стереомікроскопом (16×) видно шматочки коренів різної форми, що проходять крізь сито з отворами розміром 7 мм. Колір з поверхні та на зламі жовтувато-білий. Запах специфічний. Смак водного вилучення солодкий, пекучий, потім пряно-гіркуватий.

Порошок. При розгляді порошку під лупою (10×) або стереомікроскопом (16×) видно суміш подрібнених частинок коріння різноманітної форми жовтувато-білого кольору, що проходять крізь сито з отворами розміром 2 мм. Запах специфічний. Смак водного вилучення солодкий, пекучий, потім пряно-гіркуватий.

Мікроскопічні ознаки Цілісна сировина.На поперечному зрізі головного кореня видно вузький шар світло-коричневої пробки, широка кора, чітка лінія камбію та деревина.

Головний корінь покритий перидермою, клітини якої тонкостінні та лігніфіковані, неопробковілі. Флоема та ксилема розділені камбіальною зоною, яка проходить приблизно через середину радіусу кореня та

іноді не проглядається. До периферії від первинної ксилеми відходять великоклітинні первинні радіальні промені паренхімної тканини, між якими знаходиться вторинна ксилема, перетнута численними вторинними радіальними променями основної паренхіми. Ксилема складається з тонкостінних паренхімних клітин, що містять крохмальні зерна. Судини серцевинних променів мають потовщені здерев'янілі стінки і розташовані поодинці або зібрані по 3 - 6 групи. У паренхімі деревини рідко зустрічаються клітини, що містять жовті пігменти. У центрі кореня є нечітко діагностовані залишки первинної ксилеми як 2 променів. Флоема складається, головним чином, із дрібноклітинних елементів, в ній знаходяться добре помітні схізогенні вмістилища, що містять крапельки секрету від світло-жовтого до червоно-коричневого кольору. Крохмальні зерна дрібні, округлі, прості. В окремих клітинах паренхіми містяться друзи оксалату кальцію. Зовнішня частина вторинної кори межує із зоною з кількох (4 – 6) рядів великих тангентально-витягнутих паренхімних клітин фелодерми, округлих або овальних, що мають трохи потовщену оболонку.

Малюнок – Женьшеня справжнього коріння.

1 – фрагмент поперечного зрізу головного кореня (100×); 2 – фрагмент пробки (400×); 3 – фрагмент поперечного зрізу придаткового кореня: а – судини ксилеми; б – крохмальні зерна (400×); 4 – фрагмент поперечного зрізу головного кореня з секреторним каналом: a – клітини каналу, що вистилають, б – порожнину каналу (400×); 5 – фрагмент паренхіми серцевинних променів: a – друзи оксалату кальцію; б – крохмальні зерна (400×); 6 – клітини паренхіми серцевинного променя (100×).

На поперечному зрізі придаткового кореня в центрі промінь судин первинної ксилеми – залишок діархного пучка, що проводить, при первинній будові. Два сектори вторинної ксилеми розділені радіальними променями основної паренхіми. Клітини паренхіми округлі чи овальні, частково чи повністю заповнені крохмальними зернами. Корок складається з 5 - 7 шарів прямокутних, тонкостінних клітин, слабко лігніфікованих.

Подрібнена сировина. При розгляді тиску препарату повинні бути видні фрагменти поперечних і поздовжніх зрізів головного та придаткового коріння.

Фрагменти головного кореня представлені променями і судинами ксилеми, що заповнюють клітинами паренхіми серцевинних променів з крохмальними зернами, порожнинами каналу і клітинами, що вистилають, клітинами паренхіми з пігментами, клітинами камбію.

Фрагменти придаткового кореня представлені клітинами пробки, паренхімою з крохмальними зернами, вмістилищами, первинною та вторинною корою, судинами, серцевинними променями.

Порошок.При розгляді мікропрепарату помітні фрагменти епідермісу, пробки, деревини, паренхіми, а також друзи оксалату кальцію.

Визначення основних груп біологічно активних речовин

1. Тонкошарова хроматографія

На лінію старту аналітичної хроматографічної пластинки з шаром силікагелю з флуоресцентним індикатором розміром 10 × 15 см на алюмінієвій підкладці наносять 20 мкл випробуваного розчину (див. розділ «Кількісне визначення» приготування розчин А випробуваного розчину 1 (див. розділ «Кількісне визначення» приготування розчину АСО панаксозиду Rg 1). Пластинку з нанесеними пробами сушать на повітрі, поміщають в камеру, попередньо насичують протягом не менше 2 годин сумішшю розчинників хлороформ - метанол - вода (26:14:3), і хроматографують висхідним способом. Коли фронт розчинників пройде близько 80 - 90% довжини пластинки від лінії старту, її виймають з камери, сушать до видалення слідів розчинників, обробляють фосфорновольфрамової кислоти спиртовим розчином 20% і нагрівають у сушильній шафі при 100 - 105 ° С протягом 3 хв після чого проглядають при денному світлі.

На хроматограмі випробуваного розчину має виявлятися щонайменше 6 зон адсорбції від світло-рожевого до темно-рожевого кольору; домінуючою є зона на рівні зони на хроматограмі розчину панаксозиду СО Rg 1 ; допускається виявлення інших зон адсорбції.

При нанесенні на порошок коріння женьшеню краплі сірчаної кислоти концентрованої через 1 - 2 хв з'являється цегляно-червоне фарбування, що переходить у червоно-фіолетове, а потім у фіолетове (панаксозиди).

Випробування

Вологість. Цілісна сировина, подрібнена сировина, порошок -трохи більше 13 %.

Зола загальна. Цілісна сировина, подрібнена сировина, порошок -трохи більше 5 %.

Зола, нерозчинна в хлористоводневій кислоті. Цілісна сировина, подрібнена сировина, порошок -трохи більше 2 %.

Подрібненість сировини.Цілісна сировина:частинок, що проходять крізь сито з отворами розміром 3 мм, не більше 5 %. Подрібнена сировина:частинок, що не проходять крізь сито з отворами розміром 7 мм, не більше 5 %; частинок, що проходять крізь сито з отворами розміром 0,5 мм, не більше 5 %. Порошок:частинок, що не проходять крізь сито з отворами розміром 2 мм, не більше 5 %; частинок, що проходять крізь сито з отворами розміром 0,18 мм, не більше 5 %.

Сторонні домішки

Коріння, що потемніло з поверхні . Цілісна сировина, подрібнена сировина –трохи більше 3 %.

Органічна домішка. Цілісна сировина, подрібнена сировина –трохи більше 0,5 %.

Мінеральна домішка . Цілісна сировина, подрібнена сировина, порошок -трохи більше 1 %.

Важкі метали. Відповідно до вимог ОФС «Визначення вмісту важких металів та миш'яку в лікарській рослинній сировині та лікарських рослинних препаратах».

Радіонукліди.Відповідно до вимог ОФС «Визначення вмісту радіонуклідів у лікарській рослинній сировині та лікарських рослинних препаратах».

Залишкові кількості пестицидів. Відповідно до вимог ОФС «Визначення вмісту залишкових пестицидів у лікарській рослинній сировині та лікарських рослинних препаратах».

Мікробіологічна чистота.Відповідно до вимог ОФС «Мікробіологічна чистота».

кількісне визначення. Цілісна сировина, подрібнена сировина, порошок:сума панаксозидів у перерахунку на панаксозид Rg 1  не менше 2 %; екстрактивні речовини, які отримують 70% спиртом, - не менше 20%.

Міністерство охорони здоров'я України

Федеральне державне бюджетне освітня установа

Вищої освіти

ПЕРШИЙ МОСКОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ імені І.М.СЄЧЕНОВА

ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ФАРМАКОГНОЗІЇ

Керівництво до практичних занять

За фармакогнозією

Тема: Освоєння методик фармакогностичного аналізу

Москва 2016

ТЕМА 1

МЕТОДИКИ ФАРМАКОГНОСТИЧНОГО АНАЛІЗУ

На практичних заняттях студент отримує вміння та практичні навички для вирішення професійних завдань щодо аналізу цільної лікарської рослинної сировини відповідно до державних стандартів якості.

Для реалізації компетенцій з контролю якості студенти повинні користуватися Державною фармакопеєю РФ (http://www.femb.ru/feml), яка відображає сучасні вимоги до якості всіх лікарських засобів, включаючи лікарську рослинну сировину та лікарські рослинні препарати, методи визначення якості та норми . Федеральний закон № 61 "Про обіг лікарських засобів" включає главу 3 "Державна фармакопея".

До Федерального державного освітнього стандарту за спеціальністю «Фармація» включено професійну компетенцію:

Ø здатність та готовність проводити аналіз та оцінювати якість лікарської рослинної сировини (використовувані органи рослини, гістологічна структура, хімічний склад діючих та інших груп біологічно активних речовин);

дата_______ ЗАНЯТТЯ 1

ВИЗНАЧЕННЯ СПРАВЖНОСТІ ЦІЛЬНИХ ЛИСТВ

Самостійна робота(Підготовка до заняття)

Завдання 1.Проаналізуйте ОФС. 1.5.1.0001.15 «Лікарська рослинна сировина. Фармацевтичні субстанції рослинного походження», ОФС.1.5.3.0004.15 «Визначення справжності, подрібненості та вмісту домішок у лікарській рослинній сировині та лікарських рослинних препаратах», ОФС. 1.5.1.0003.15 «Листя. Folia» Запишіть визначення понять:

« Лікарська рослина» -___________________

« Лікарська рослинна сировина» - _________

«Фармацевтична субстанція рослинного походження» -

« Справжність» - _____________________________

Лікарська рослинна сировина « Листя» - ____

Який документ регламентує проведення аналізу лікарської рослинної сировини «листя»? ___

Завдання 2.Замалюйте форму листя конвалії травневого, кропиви дводомної, мучниці звичайної, наперстянки шерстистої.

Завдання 3.Замалюйте жилкування листя подорожника великого та наперстянки великоквіткової.

Завдання 4.Замалюйте край листа наперстянки пурпурової, м'яти перцевої, конвалії травневого, мати-й-мачухи.

Завдання 5.Замалюйте типи устьичних комплексів листя брусниці звичайної, м'яти перцевої, вахти трилистої, беладони звичайної, конвалії травневогоі наведіть їх назви.

Завдання 6.Замалюйте типи простих і головчастих волосків і наведіть приклади ЛРС «листя», де вони зустрічаються.

Запишіть, у якій тканині розташовуються волоски: ________________________________

Завдання 7.Замалюйте типи включень оксалату кальцію у листі кропиви дводомної, конвалії травневого, касії (сенни) гостролистої, беладони звичайної.

Запишіть, у якій тканині розміщуються включення оксалату кальцію: ____________

Завдання 8.Замалюйте секреторні структури, що зустрічаються у листі м'яти перцевої, полину гіркого, евкаліпта прутоподібногота вкажіть місце їх знаходження.

"Вхідний контроль зданий" ___________________ "____"________ 20___ р.

(Підпис викладача)

РОБОТА НА ЗАНЯТТІ

Зверніть увагу:

Ø Справжність ЛРС «листя» під час заняття встановлюють відповідно до розділів ФС «Зовнішні ознаки» та «Мікроскопія».

Ø При вивченні зовнішніх ознак листя розміри та форму (крім шкірястого листя) визначають візуально на розмоченій сировині, решта ознак – на сухій сировині. Запах встановлюють під час розтирання сировини. Смак визначають тільки у неотруйних рослин у водному видобутку або при розжовуванні сировини (не ковтаючи).

Ø При мікроскопічному аналізі зразка необхідно встановити локалізацію діагностичних ознак по тканинах (епідерміс, мезофіл).

Ø Нормативною документацією користуються лише на заключному етапі аналізу сировини для порівняння отриманих результатів та написання висновку про відповідність достовірності запропонованого зразка. За невідповідності зразка сировини вимогам ФС необхідно вказати, за якими розділами є невідповідність.

Завдання 1.Проведіть аналіз запропонованого зразка сировини за розділами «Зовнішні ознаки» та «Мікроскопія» НД. Оформіть протокол аналізу.

ПРОТОКОЛ АНАЛІЗУ

На аналіз надійшла цільна лікарська рослинна сировина (російська, латинська назви)_____

Виробництво рослин (я) ( російська, латинська назви)________________________

Сімейство ( російська, латинська назви)__________

Якість аналізованого ЛРС регламентує ( назва, номер)_____________________

Сировина є_______________________

Завдання 1.Проведіть макроскопічний аналіз сировини та опишіть його зовнішні ознаки у вигляді таблиці:

Завдання 2.Проведіть мікроскопічний аналіз сировини.

1. Запишіть методику виготовлення мікропрепарату листа з поверхні: _________

2. Приготуйте мікропрепарат листа _________________ з поверхні, вивчіть його, замалюйте анатомічну будову та наведіть позначення ознак.

3. Заповніть таблицю розподілу діагностичних ознак за тканинами:

4. Зробіть висновок про відповідність лікарської рослинної сировини розділам "Зовнішні ознаки" та "Мікроскопія" ФС.

Висновок.сировина, що надійшла на аналіз ________ ___відповідає (не відповідає) вимогам статті_____ ГФ ХIII, розділи «Зовнішні ознаки» та «Мікроскопія».

Завдання 2.Ознайомтеся із зразками гербарію лікарської рослинної сировини мати-і-мачухи звичайної, подорожника великого, видів евкаліпта, шавлії лікарської, м'яти перцевої, брусниці звичайної, мучниці звичайної, кропиви дводомної.

«Протокол заняття зараховано» ___________________ «____»________ 20___ р.

(Підпис викладача)

Довідкові матеріали

Державна фармакопея Російської Федерації XIII видання, т. 2

ОФС.1.5.1.0001.15 Лікарська рослинна сировина. Фармацевтичні субстанції

рослинного походження

Вимоги цієї загальної фармакопейної статті поширюються на лікарську рослинну сировину та фармацевтичні субстанції рослинного походження.

Основні терміни та визначення

Лікарська рослинна сировина - свіжі або висушені рослини або їх частини, що використовуються для виробництва лікарських засобів організаціями-виробниками лікарських засобів або виготовлення лікарських засобів аптечними організаціями, ветеринарними аптечними організаціями, індивідуальними підприємцями, які мають ліцензію на фармацевтичну діяльність

Фармацевтична субстанція рослинного походження - стандартизована лікарська рослинна сировина, а також речовина/речовини рослинного походження та/або їх комбінації, продукти первинного та вторинного синтезу рослин, у тому числі отримані з культури рослинних клітин, суми біологічно активних речовин рослин, продукти, отримані шляхом екстракції, перегонки, ферментації або іншим способом переробки лікарської рослинної сировини та застосовувані для профілактики та лікування захворювань.

Лікарський рослинний препарат - лікарський препарат, виготовлений або виготовлений з одного виду лікарської рослинної сировини або кількох видів такої сировини та реалізований у розфасованому вигляді у вторинній (споживчій) упаковці.

Лікарська рослинна сировина може бути представлена ​​різними морфологічними групами: трава, листя, квітки, плоди, насіння, кора, нирки, коріння, кореневища, цибулини, бульби, бульбоцибулини та інші.

За подрібненістю лікарська рослинна сировина може бути:

Цілісне;

Подрібнене;

Порошок.

Розрізняють лікарську рослинну сировину за наявністю основних груп біологічно активних речовин, що використовуються для стандартизації лікарської рослинної сировини, наприклад, сировина, що містить флавоноїди, серцеві глікозиди, алкалоїди, похідні антрацен, дубильні речовини та ін.

За призначенням лікарську рослинну сировину поділяють на сировину:

Використовується для виробництва лікарських рослин

препаратів (наприклад, подрібнені у пачках квітки, порошок у фільтр-пакетах);

Використовується для виготовлення лікарських рослин

препаратів (наприклад, настоїв, відварів).

ВИРОБНИЦТВО

Лікарську рослинну сировину і фармацевтичні субстанції рослинного походження отримують від культивованих або дикорослих рослин. Для забезпечення якості лікарської рослинної сировини та фармацевтичних субстанцій рослинного походження необхідно дотримуватись відповідних правил культивування, заготівлі, сушіння, подрібнення та умов зберігання. У лікарській рослинній сировині та фармацевтичних субстанціях

рослинного походження допускається вміст сторонніх домішок, як органічного (частини інших неотруйних рослин), так і мінерального (земля, пісок, камінчики) походження відповідно до вимог ОФС «Визначення справжності, подрібненості та вмісту домішок у лікарській рослинній сировині та лікарських рослинних препаратах».

Лікарська рослинна сировина та фармацевтичні субстанції рослинного походження, що використовуються для виробництва та виготовлення лікарських засобів, повинні відповідати вимогам відповідних фармакопейних статей або нормативної документації.

Для проведення аналізу з метою визначення відповідності якості лікарської рослинної сировини та фармацевтичних субстанцій рослинного походження та одержуваних з них лікарських рослинних препаратів вимогам фармакопейної статті або нормативної документації встановлено єдині вимоги до відбору проб (відповідно до вимог ОФС «Відбір проб лікарської рослинної сировини препаратів»).

При виготовленні з лікарської рослинної сировини та фармацевтичних субстанцій рослинного походження настоїв та відварів визначається коефіцієнт водопоглинання та видатковий коефіцієнт відповідно до вимог ОФС «Визначення коефіцієнта водопоглинання та видаткового коефіцієнта лікарської рослинної сировини».

ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ І МЕТОДИ ВИПРОБУВАННЯ ЛІКАРСЬКОЇ Рослинної сировини

Справжність. Лікарську рослинну сировину ідентифікують за макроскопічними (зовнішніми) та мікроскопічними (анатомічними) ознаками (відповідно до вимог ОФС на морфологічну групу сировини та ОФС «Техніка мікроскопічного та мікрохімічного дослідження лікарської рослинної сировини та лікарських рослинних препаратів»), а також визначають наявність у аналізованому рослинній сировині основних груп біологічно активних речовин, що підтверджують її справжність (відповідно до вимог ОФС «Визначення справжності, подрібненості та вмісту домішок у лікарській рослинній сировині та рослинних препаратах»). Для цього використовують методи фізико-хімічного, хімічного, гістохімічного та мікрохімічного аналізу.

Подрібненість. Визначення проводять відповідно до ОФС «Визначення справжності, подрібненості та вмісту домішок у лікарській рослинній сировині та лікарських рослинних препаратах».

Вологість. Визначення проводять відповідно до вимог ОФС «Визначення вологості лікарської рослинної сировини та лікарських рослинних препаратів».

Зола загальна. Визначення проводять відповідно до вимог ОФС «Зола загальна». Чи не поширюється на культуру рослинних клітин.

Зола, нерозчинна в хлористоводневій кислоті. Визначення проводять відповідно до вимог ОФС «Зола, нерозчинна в хлористоводневій кислоті». Чи не поширюється на культуру рослинних клітин.

Органічна та мінеральна домішка. Визначення проводять відповідно до ОФС «Визначення справжності, подрібненості та вмісту домішок у лікарській рослинній сировині та лікарських рослинних препаратах». Чи не поширюється на культуру рослинних клітин.

Зараженість шкідниками запасів. Визначення проводять відповідно до ОФС «Визначення ступеня зараженості лікарської рослинної сировини та лікарських рослинних препаратів шкідниками запасів». Даний показник оцінюється в процесі зберігання лікарської рослинної сировини та при її надходженні в переробку.

Важкі метали. Визначення проводять відповідно до ОФС «Визначення вмісту важких металів та миш'яку у лікарській рослинній сировині та лікарських рослинних препаратах».

Радіонукліди. Визначення проводять відповідно до ОФС «Визначення вмісту радіонуклідів у лікарській рослинній сировині та лікарських рослинних препаратах».

Залишкові кількості пестицидів. Визначення проводять відповідно до ОФС «Визначення вмісту залишкових пестицидів у лікарській рослинній сировині та лікарських рослинних препаратах» на стадії технологічного процесу.

Мікробіологічна чистота. Визначення проводять відповідно до ОФС "Мікробіологічна чистота".

Кількісне визначення. Вміст біологічно активних речовин, що обумовлюють фармакологічну дію лікарської рослинної сировини, визначають методом, зазначеним у статті фармакопейної або нормативної документації. Методики, що використовуються для кількісного визначення основних груп біологічно активних речовин, повинні бути валідовані.

Залежно від призначення лікарської рослинної сировини для одного й того ж виду лікарської рослинної сировини можуть бути наведені норми вмісту однієї, двох та більше груп біологічно активних речовин.

У лікарській рослинній сировині проводять кількісне визначення:

Екстрактивних речовин - відповідно до вимог ОФС «Визначення вмісту екстрактивних речовин у лікарській рослинній сировині та лікарських рослинних препаратах»;

Ефірної олії - відповідно до вимог ОФС «Визначення вмісту ефірної олії в лікарській рослинній сировині та лікарських рослинних препаратах»;

Жирної олії – відповідно до вимог ОФС «Олії жирні рослинні»;

Дубильних речовин - відповідно до вимог ОФС «Визначення вмісту дубильних речовин у лікарській рослинній сировині та лікарських рослинних препаратах».

Інших груп біологічно активних речовин відповідно до вимог фармакопейних статей чи нормативної документації.

Зміст біологічно активних речовин, що відносяться до отруйних і сильнодіючих речовин (серцевих глікозидів, алкалоїдів та ін.), вказують із позначенням двох меж «не менше» та «не більше». У разі підвищеного вмісту цих груп біологічно активних речовин у лікарській рослинній сировині допускається її подальше використання для виробництва лікарських препаратів, що розраховується за формулою:

де т - кількість лікарської рослинної сировини, необхідне для виробництва лікарських рослинних препаратів, г;

А - прописана кількість лікарської рослинної сировини, г:

Б - фактична кількість одиниць дії в сировину або вміст біологічно активних речовин, що діють в 1 г сировини в %;

В - стандартний вміст одиниць дії в сировину або вміст біологічно активних речовин, що діють в 1 г сировини в %.

Упаковка, маркування та транспортування. Здійснюється відповідно до вимог ОФС «Упаковка, маркування та транспортування лікарської рослинної сировини та лікарських рослин та препаратів».

Зберігання. Здійснюється відповідно до вимог ОФС «Зберігання лікарської рослинної сировини та лікарських рослинних препаратів». У разі використання дезинфікуючих, дезінсектуючих та інших засобів при зберіганні лікарської рослинної сировини необхідно підтвердити, що вони не впливають на сировину і практично повністю видаляються після обробки.

ОФС. 1.5.1.0003.15 Листя. Folia.

Листям у фармацевтичній практиці називають лікарську рослинну сировину, що представляє собою висушене або свіже листя або окремі листочки складного листа. Листя збирають зазвичай цілком розвинені, з черешком або без черешка.

Зовнішні ознаки. Цілісна та подрібнена сировина. Підготовка об'єктів до аналізу:

Дрібне і шкірясте листя досліджують сухими;

Великі, тонкі листки (як правило, зім'яті) розм'якшують у вологій камері або шляхом занурення на кілька хвилин гарячу воду;

Свіже листядосліджують без попередньої обробки.

Підготовлене до аналізу листя розкладають на скляній пластинці, ретельно розправляючи, розглядають неозброєним оком, за допомогою лупи (10х) або стереомікроскопа (8*, 16*, 24* та ін.). Звертають увагу на такі анатомо-діагностичні ознаки:

1. Будова (проста, складна - непарноперистоскладне, парноперисгосложное, двічіпарноперистосложное, двічінепарно- перистосложное, пальчатосложное, тройчатосложное та інших.) і розміри листової пластинки.

2. Форму листової платівки(округла, еліптична, широкоеліптична, вузькоеліптична, довгаста, яйцеподібна, широкояйцеподібна, вузькояйцевидна, зворотнояйцеподібна, округлообратнояйцевидна, широкообратнояйцевидна, ланцетна, серцеподібна, стрілоподібна, списоподібна і дриляста).

3. Глибину розсічення листової пластинки (пальчатоліпасні, перистолопатеві, трійчатоліпасні, пальчатороздільні, перистороздільні, трійчастороздільні, пальчаторасічені, перисто-розсічені, трійчаторасічені).

4. Характер підстави (округле, широкоокругле, вузькоокругле, клиноподібне, вузькоклиновидне, ширококлиновидне, усічене, виїмчасте, серцеподібне та ін.) і верхівки (гостра, округла, тупувата, виїмчаста, відтягнута та ін.) листової пластинки.

5. Характер краю листа (цілісний, пильчастий, двоякопильчастий, зубчастий, городчастий, виїмчастий).

6. Наявність черешка, його розміри.

7. Характер поверхні черешка (гладка, ребриста, борозенчаста та ін.).

8. Наявність піхви, прилистків (вільні, зрощені), характеристика, розміри.

9. Опушення листа і черешка (велика кількість і розташування волосків).

10. Жилкування листа (у однодольних – паралельне, дугоподібне; у дводольних – перисте, пальчасте; у папоротей та примітивних насіннєвих рослин (гінгко) – дихотомічне).

11. Наявність ефірноолійних залозок та інших утворень на поверхні листа або наявність вмістилищ у мезофілі.

Розміри визначають за допомогою вимірювальної лінійки або міліметрового паперу. Вимірюють довжину та ширину пластинки листа, довжину та діаметр черешка.

Колір визначають по обидва боки листа на сухому матеріалі при денному світлі.

Запах визначають при розтиранні.

Смак визначають, пробуючи суху сировину або водне вилучення листя (тільки у неотруйних об'єктів).

Для подрібненого листя визначають подрібненість – розмір отворів сита, через яке проходить суміш частинок.

Порошок. Розглядають неозброєним оком, за допомогою лупи (10х) або стереомікроскопа (8*, 16*, 24* та ін.). Відзначають колір суміші частинок (загальної маси та окремих вкраплень), форму частинок, походження частинок та їх характер (якщо визначається). При розгляді під лупою або стереомікроскопом звертають увагу на опушеність фрагментів, характер поверхні (гладка, шорстка, покрита залозками та ін.). Визначають запах і смак (аналогічно цільному та подрібненому листю). Визначають подрібненість (розмір отворів сита, через яке проходить суміш частинок).

Мікроскопія. Цілісні та подрібнені листя. Готують мікропрепарати відповідно до ОФС «Техніка мікроскопічного та мікрохімічного дослідження лікарської рослинної сировини та лікарських рослинних препаратів» з цільного листя або шматочків пластинки листа з краєм і жилкою, шматочків листка від основи та верхівки, шматочків черешка (якщо лист має черешок), розглядаючи їх з поверхні. При аналізі товстого і шкірястого листя (евкаліпт, мучниця, брусниця) готують поперечні зрізи та «давлені» мікропрепарати. При необхідності також готують поперечні зрізи черешків.

Звертають увагу на такі анатомо-діагностичні ознаки:

1. Характер кутикули верхнього та нижнього епідермісу (рівна; зморшкувата, у тому числі поздовжньо-зморшкувата, поперечно-зморшкувата, променисто-зморшкувата; штриховата; гребенеподібна та ін.).

2. Форма клітин верхнього та нижнього епідермісу (ізодіаметрична - округла, квадратна, багатокутна; полігональна - прямокутна, овальна, ромбоподібна, веретено видна, комбінована та ін); звивистість стінок клітин верхнього та нижнього епідермісу (прямі, звивисті, хвилясті, зигзагоподібні, зубчасті та ін.), ступінь звивистості; потовщеність стінок клітин верхнього та нижнього епідермісу (рівномірна, чіткоподібна).

3. Наявність продихів, їх форма (кругла, овальна), розміри, частота народження на верхньому і нижньому епідермісі.

4. Тип устьичного апарату:

Аномоцитний тип (безладноклітинний) - аномоцитний (або ранункулоїдний) - продихи оточені невизначеним числом клітин, що не відрізняються за формою і розмірами від інших клітин епідермісу;

Діацитний тип (двоклітинний) - продихи оточені двома околоустьічнимі клітинами, суміжні стінки яких перпендикулярні до устьичної щілини;

Парацитний тип (паралельноклітинний) - з кожної сторони продиху, вздовж його поздовжньої осі розташовані по одній або більше навколоустьичних клітин;

Анізоцитний тип (нерівноклітинний) - продихи оточені трьома околоустьичными клітинами, у тому числі одна значно менше двох інших;

Тетрацитний тип - продихло оточене 4 симетрично розташованими околоустьичними клітинами: дві клітини паралельні устьичної щілини, а дві інші примикають до полюсів замикаючих клітин;

Гексацитний тип - продихло оточене 6 приустівними клітинами: дві пари розташовані симетрично вздовж замикаючих клітин, а дві клітини займають полярні положення;

Енциклоцитний тип – побічні клітини утворюють вузьке кільце навколо замикаючих клітин;

Актиноцитний тип - характеризується декількома побічними клітинами, що радіально розходяться від замикаючих клітин.

5. Наявність водяних продихів (відрізняються великим розміром і розташовані зазвичай на верхівці листа або зубчика, над гідатодою).

6. Зануреність продихів в епідерміс (виступають над епідермісом, занурені в епідерміс).

7. Наявність та будова волосків на верхньому та нижньому епідермісі (прості та головчасті, одно- та багатоклітинні, одно-, дво- та багаторядні, пучкові, розгалужені та нерозгалужені), їх розміри, особливості місць їх приєднання (наявність розетки), потовщеність стінок (Товсті, тонкі стінки), характер кутикули (рівна, бородавчаста, ш гріховата).

8. Наявність залозок на верхньому та нижньому епідермісі, їх будова, розміри.

9. Наявність секреторних каналів, млечників, судин (в паренхімі під епідермісом).

10. Наявність і будова кристалічних включень (одиночні кристали різної форми, друзи, рафіди, стилоїди, цистоліти, кристалічний пісок та ін.), їх локалізація (в паренхімі під епідермісом, в паренхімі у вигляді кристалоносної обкладки навколо пучків, що проводять, і груп волокон у клітинах епідермісу),

11. Наявність включень запасних поживних речовин: слизу, інуліну та ін. (У паренхімі під епідермісом, рідше в клітинах епідермісу).

12. Структура мезофілу (форма клітин, однорідність, розташування, наявність аеренхіми).

13. Будова листа (дорсовентральний, ізолатеральний).

14. Будова провідної системи листа (форма головної жилки; кількість, форма, розташування провідних пучків у жилці; структура провідних пучків - розташування флоеми та ксилеми, наявність механічних тканин).

15. Наявність механічної тканини (колленхіма, склеренхімні волокна, кам'янисті клітини, луб'яні волокна та ін.).

16. Будова черешка: на поперечному зрізі черешка листа вказують його форму в середній, базальній і апікальній частині (округла, трикутна, жолобчаста, серповидна, злегка крилоподібна, ширококрилата), число і розташування лучків, наявність механічної тканини (коленхіми, склеренхи).

Порошок. Готують мікропрепарати порошку листя відповідно до ОФС «Техніка мікроскопічного та мікрохімічного дослідження лікарської рослинної сировини та лікарських рослинних препаратів». У мікропрепаратах порошку розглядають фрагменти листя з головною та другорядними жилками, фрагменти листя з краєм листової пластинки, фрагменти верхівки листа, фрагменти в поперечному перерізі, фрагменти черешка. У досліджуваних частинках порошку відзначають всі анатомо-діагностичні ознаки, що проявляються, перераховані для цілісного і подрібненого листя. Звертають увагу, що ряд елементів (волоски, залізки, кристали, друзи та ін.) може бути відокремлений від частинок листа; у порошку спостерігається багато фрагментів тканин та окремих елементів: волоски та їх фрагменти, залізки, окремі кристали оксалату кальцію та фрагменти кристалоносної обкладки, механічні клітини – волокна, склереїди, фрагменти секреторних каналів, вмістилищ, млечників та ін.

У порошку з розміром частинок понад 0,5 мм у фрагментах можна розрізнити практично всі ознаки, характерні для цільного і подрібненого сировини. Деякі елементи епідермісу можуть бути у вигляді уламків волосків, залізок та ін; через руйнування клітин можуть зустрічатися окремі кристали, друзи та ін.

Ще більш утруднено виділення анатомо-діагностичних ознак у порошку лікарської рослинної сировини з розміром частинок менше 0,5 мм. Тут також можуть бути фрагменти різних ділянок епідермісу листа, проте по можливості більше уваги слід приділити одиничним елементам: окремим волоскам, залозкам, кристалам, особливостям клітин тощо.

У порошку лікарської рослинної сировини з розміром частинок менше 0,5 мм звертають увагу на особливості будови клітин та наявність поодиноких елементів епідермісу та мезофілу листа – окремих волосків, залозок, їх фрагментів, кристалів та ін.

Опис основних діагностичних ознак має супроводжуватись ілюстративним матеріалом.

Люмінесцентна мікроскопія Розглядають сухий порошок, рідше поперечний зріз листа, приготований із цільної або подрібненої сировини після попереднього розм'якшення у вологій камері. Спостерігається власна (первинна) флуоресценція сировини в ультрафіолетовому світлі. Найбільш яскраве світіння мають кутикула, клітинні оболонки механічних тканин, елементів ксилеми, волосків, вміст окремих клітин або тканин мезофілу, епідермісу листа в залежності від їх хімічного складу. Листя деяких рослин характеризуються яскравим та специфічним світінням вмісту залізок, секреторних каналів та вмістищ залежно від хімічного складу вмісту.

Якісні мікрохімічні та гістохімічні реакції

проводять у мікропрепаратах листя (на поперечних зрізах, препаратах з поверхні, у порошку), найчастіше з метою виявлення товстої кутикули, ефірної олії (може бути представлене у вигляді крапель або укладено у вмістилища та/або канальці), а також слизів відповідно до вимогами ОФС «Техніка мікроскопічного та мікрохімічного дослідження лікарської рослинної сировини та лікарських рослинних препаратів».

Якісні реакції проводять із вилученням з листя за методиками, наведеними у фармакопейних статтях або нормативної документації.

Хроматографії. Проводять аналіз вилучення за допомогою різних хроматографічних методик з використанням стандартних зразків. Найчастіше хроматографічно у витягах з листя визначають компоненти ефірних олій, флавоноїди та ін.

Спектр (УФ-спектр). Аналіз проводять у витягуванні з листя за наявності відповідних вказівок у фармакопейній статті чи нормативної документації. Допускається посилання на розділ «Кількісне визначення». Наводиться опис умов реєстрації спектру із зазначенням довжин хвиль, у яких мають спостерігатися максимум(и) і мінімум(и) поглинання.

У цілісній, подрібненій сировині та порошку визначають:

Можливе визначення екстрактивних речовин відповідно до вимог ОФС «Визначення вмісту екстрактивних речовин у лікарській рослинній сировині та лікарських рослинних препаратах»;

Вологість відповідно до вимог ОФС «Визначення вологості лікарської рослинної сировини та лікарських рослинних препаратів»;

хлористоводневої кислоти, відповідно до вимог ОФС «Зола загальна» та ОФС «Зола, нерозчинна в хлористоводневій кислоті»;

Подрібненість та вміст домішок відповідно до вимог ОФС «Визначення справжності, подрібненості та

Маса вмісту упаковки має відповідати вимогам ОФС «Відбір проб лікарської рослинної сировини та лікарських рослинних препаратів».

Зараженість шкідниками запасів. Визначення проводять відповідно до ОФС

«Визначення ступеня зараженості лікарської рослинної сировини та лікарських рослинних препаратів шкідниками запасів».